«Будеш, батьку, панувати, поки, живуть люди»
Яке в нас щастя… Болю аж по вінце! –
Богун , Нечай, і Бонта, й Морозенко…
Яке то щастя – бути українцем.
Євгенія Лещук.
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить і ім’я великого українського поета Т. Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. « Історія мого життя, - писав поет, - становить частину історії моєї Батьківщини».
Шевченко - геній, який проклав шлях до свободи народові, що жив зі скутими роками. Він вийшов із народу, жив народом, і не тільки думкою, а й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний.
У своєму « Заповіті» Тарас Шевченко так казав:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
10 березня вчитель української мови та літератури разом із бібліотекарем презентували увазі школярів книжково-ілюстративний куточок «Шевченківськими шляхами», присвяченей 201 річниці від дня народження Т. Шевченка, де Н. В. Гукливська ознайомила читачів з новинками книг, а також провела екскурсію до куточка під назвою «І мене в сім`ї великій , в сім`ї вольній, новій не забудьте пом`янути незлим тихим словом».
11 березня пройшла шкільна лінійка «Слава Кобзарю». Під час проведення шевченківських днів були оголошені конкурси на кращий буклет,присвячений до шевченківської тематики.
12 березня учні 6 класу під керівництвом В.В.Мишанич підготували усний журнал «Не забуде Україна Шевченкове слово.» Метою заходу було формування духовної культури, виховання почуття любові та поваги до традицій свого народу, збереження і розвитку інтелектуального потенціалу учнів. Захід сприяв вихованню поваги до Шевченкового слова. Т. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевчкнко, його « Заповіт.» Він завжди підтримуватиме нас, додаватиме наснаги. Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас-зберегти мову народу, його звичай, його пісні й пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.
|
